поносити — дієслово недоконаного виду лаяти кого небудь рідко поносити дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
мысль — (5) 1. Воображение, творческое воспроизведение, представление: Боянъ бо вѣщіи, аще кому хотяше пѣснь творити, то растѣкашется мыслію по древу, сѣрымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы. 2 3. Уже намъ своихъ милыхъ ладъ ни мыслію смыслити … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
наскакати — НАСКА|КАТИ 1 (3*), ЧОУ, ЧЕТЬ гл. Набрасываться, нападать: не тъкмо отъпѹштениѥ грѣховъ не даѥтьсѧ имъ. нъ и паче наскачеть на нѧ ди˫аволъ. (αὐτοῖς ἐπιπεδᾷ) Изб 1076, 212; и левъ ˫арѧсѧ прекы наскаче(т). (ἐφορμᾷ) ГБ XIV, 113г; || перен.: сиѧ ѹбо… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
неже — (425) союз. 1. Противит. А не, но не: Волю жити съ львъмь. неже съ женою лѹкавою. (ἤ) Изб 1076, 181 об.; прѣсно и мерътво тѣсто июдѣиское еже вы въ жертвѹ б҃гви приносите. неже ѧко равноѡбразно живѣи плъти г(с)ни ˫асте. КР 1284, 263в; блгд҃ть… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
обращатисѧ — ОБРАЩА|ТИСѦ (104), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. 1.Поворачиваться: къто написаниѥмь наѹчивыи ѥже на въстокъ обращатисѧ на мл҃твѹ. (τὸ πρὸς ἀνατολὰς τετροφϑαι) КЕ XII, 205а; видѣвъ же патрикии бываѥмое. постави отрока о деснѹю себе. и пакы ѡбращашесѧ ѡбразъ и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
осоудити — ОСОУ|ДИТИ (176), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1.Осудить, выразить порицание: Осѹженѹ быти неже осѹдити. ни же поносити ѡбраштѧюштѫсѧ отъ || грѣхъ. (μὴ… κατακρίνειν) Изб 1076, 103–104; аще ѹбо ѹмъ ѡсѹдить зълобѹ. а ѡправьдить добрѹ дѣтель. то правѣ сѹдилъ ѥсть.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пакостити — ПАКО|СТИТИ (102), ЩОУ, СТИТЬ гл. 1. Делать неприятности, причинять вред: а ныне ми нь пакости. ГрБ № 638, 60–90 XII; много хрьсти˫аномъ. пакостивыи ц(с)рь. и иконѹ х҃вѹ. ѹвы. бещьствова. (λυμηνομενος) ЖФСт к. XII, 41 об.; аже хоцьши ополош дворѧн … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наноситися — ошу/ся, о/сишся, док., розм. Багато, довго поносити що небудь … Український тлумачний словник
поношений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до поносити. 2) у знач. прикм. Не новий, потертий (про одяг), стоптаний (про взуття) … Український тлумачний словник
наноситися — дієслово доконаного виду багато, довго поносити що небудь розм … Орфографічний словник української мови
